- Звідки ти дізнався про навчальний центр PortaOne? Чому вирішив піти вчитися?
- Бачив рекламні листівки в університеті, а потім про заняття мені розповів одногрупник – він не тільки базовий курс закінчив, але ще і пройшов стажування за програмою Become a Developer і на той момент вже працював в PortaOne.
Дотепно, що з базами даних, комп’ютерними мережами, SQL я познайомився ще на другому курсі університету. Але мені це тоді здалося таким нудним, що я вирішив ніколи до цієї теми не повертатися. Хотів займатися розробкою. На третьому курсі я вже працював адміном в компанії, яка надавала послуги таксі – і виявилося, що все це не так страшно, як мені колись здалося. Тому вирішив все-таки вступити до Навчального центру. Причому я саме йшов за знаннями, а не за працевлаштуванням. Зараз, озираючись назад, розумію, що нас чудово “прокачали”: практично з нуля до рівня гарного фахівця.
- Що тобі найбільше запам’яталося за час навчання?
- Як не дивно, найбільше мені запам’яталися завдання – і на лабах, і на мешапах за підсумками кожної теми. Вони завжди були дуже цікавими і нерідко – з гумором. Наприклад, іноді в завданнях ховали “пасхалочки”. Розгадаєш скрипт – а там віршик або якийсь кумедний вираз.
- Найважливіше, чого тобі вдалося навчитися?
- Ох, складно дати відповідь на це питання: здається все, чого навчився – тепер важливе і необхідне для роботи. Я б напевно все-таки виділив навички роботи з системою і вміння знаходити варіанти вирішення проблем за короткий проміжок часу.
А ще, на курсах я непогано навчився взаємодіяти з людьми. На заняттях і мешапах нас нерідко ділили на команди і виконання загального завдання багато в чому залежало від того, наскільки ефективно ми спілкувалися один з одним та наскільки коректну інформацію надавали. Зараз, знову ж таки, ці навички дуже доречні і при спілкуванні з колегами всредині нашої команді і з іншими відділами.
- Продовж речення: якби не VoIP LAB, то…
- Я б точно не став працювати з Linux-ом. Не виключаю, що взагалі пішов би зі сфери IT – наприклад, в економіку (був упевнений в цьому на 90%).
Справа в тому, що в Чернігові поріг входження в IT сферу досить високий. Якщо ти на якомусь етапі розчарувався, то далі запал взяти просто немає звідки. А навчальний центр – це ж безкоштовні курси, ти ризикуєш тільки своїм часом, піти можеш в будь-який момент. А навчання, як не дивно, затягнуло – в якийсь момент я помітив, що все сильніше чекаю занять. Не можу сказати чому так вийшло. Можливо, тому що нам давали дійсно актуальну інформацію і це виявилося дуже цікаво. Ну і ще мені дуже подобалося, як Андрій (Андрій Хижняк – керівник Чернігівської філії) розповідав: дуже доступно та зрозуміло і при цьому з гумором. Начебто і тролить, але так, що руки від цього не опускаються, а навпаки: хочеться у всьому розібратися і виправити помилки. Саме в Навчальному Центрі я зрозумів, що є сенс прагнути в IT-сферу.
- Після закінчення курсів ти розглядав інші пропозиції про роботу, крім PortaOne?
- В цілому, нам дали хороші знання, щоб спокійно вийти на ринок праці і розглядати інші пропозиції. Але до моменту закінчення курсів мені вже й не хотілося шукати якісь варіанти. У мене було достатньо інформації про компанію, зустрічався з майбутніми колегами – і мені подобалось, що всі чудово спілкуються один з одним, немає ніякого поділу на керівництво і підлеглих. Приблизно рік я працював дуже напружено – було багато нової інформації, нового досвіду, плюс паралельно з роботою я закінчував навчання на останньому курсі університету. Але можу сказати, що моє глибоке занурення в роботу з часом окупилося – я виріс на посаді до Middle Support Engineer, у мене з’явилися нові цікаві завдання та обов’язки. Ніколи раніше не подумав би, що буду отримувати задоволення від роботи! А зараз – працюю і отримую кайф.
- Твій найяскравіший спогад про навчання.
- Мабуть, найяскравіший – вручення дипломів. Я і не знав, що у мене – диплом з відзнакою. І хоча, по суті, це сертифікат про проходження курсів, порадував він мене навіть більше, ніж диплом бакалавра в університеті.
- Що порадиш нинішнім і майбутнім студентам?
- Як би важко не було, не здаватися і не кидати навчання на півдорозі. Якщо настав ступор – зробіть цілком заслужену паузу і повертайтеся, коли охолонете. Не допускайте вигорання!
У мене були моменти, коли хотілося піти: якась тема (вже навіть не згадаю, що саме) мені ніяк не давалася. І я вирішив від себе тимчасово “відстати”: просто перестав чогось від себе вимагати. Більше того: я взяв онлайн-курс на зовсім іншу тему і занурився в нього. Це тривало приблизно тиждень і потім я відчув, що мене “відпустило”. Тоді я з новими силами повернувся до тієї теми і все мені стало зрозуміло, якось розклалося в голові по поличках. Неначе за цей тиждень спогади про те, що щось у мене не виходило повністю зникли.
Це, до речі, працює не тільки з навчанням. У роботі теж іноді настають моменти, коли хочеться все кинути. Тільки чуєте такі “дзвіночки” – означає, що пора у відпустку. Повернетеся з любов’ю і до колег, і до роботи,– перевірено!
