– Поділись для початку із читачами своїм досвідом, будь ласка.
Початок моєї трудової діяльності припадає на 2000-ні роки, коли я відразу після закінчення університету пішов працювати в обласне управління юстиції (м. Чернігів): мав справу з невеличким сервером профільного ПЗ, локальною мережею з 40-50 комп’ютерів та принтерів. Щоправда пропрацював я там недовго – трохи більше за 3 роки. Далі була робота в компанії “Інгресс”, де пізнав 1С та як продавати усілякі корисні комп’ютерні та електронні “штуки”. Десь у цей час почав свій шлях викладання у Славутицькій філії КПІ. То були різні дисципліни по знанням комп’ютерних наук. Ось так і працювалось в цей час: з понеділка до п’ятниці – в Чернігові, а в суботу та неділю подорож до Славутича. Згодом – на початку 2008-го року – змінив місце роботи: “Чернігівське обласне управління АТ “Ощадбанк” – ось що я прочитав на фасаді будівлі, перший раз йдучи туди на співбесіду. І затримався там трохи – на 13 років десь. А в минулому році Андрій Хижняк (education-менеджер Навчального центру) запропонував мені спробувати себе у ролі викладача.
– Яка з тем твоя улюблена?
Складно визначитись, бо кожна з тем особлива за наповненням та складністю. Хоча мені більше до вподоби “чорний екран” та “промптік” bash-у.
– Яка тема видається більш складною за інші?
Напевне то знання адміністрування мереж. В рамках цих знань необхідно бути особливо уважним та зосередженим, бо тут навіть “.” має велику змістовність та забезпечує правильність функціонування в цілому. Ось наприклад: ми всі знаємо, що відповідь на будь-яке питання можна отримати у “Google”-а. Але що робити, як ця можливість відсутня бо немає підключення до мережі? Складно? – Так!
– Як ти допомагаєш студентам справлятись із труднощами?
Найбільш складним в учбовому процесі, на мій погляд, є розуміння суті того, для чого все це робиться. Ні, не знання в рамках дисциплін, а саме причин знаходження на курсах. Як показує практика, частина студентів курсу не мають чіткої відповіді на питання: “Для чого я тут? Який сенс могу тут знаходження і наскільки важливими є ті знання та досвід, що я тут отримаю?”. Коли на ці питання є чіткі відповіді, складнощі у навчанні вже не проблема
Ще можу виділити таке поняття, як незручність задати питання. “Як ніхто не задає питання, то і я не хочу виглядати дурним!?”. Хіба не це питання промайнуло не один раз в головах наших студентів, особливо тих, хто до цього часу не досить добре розумів комп’ютерну науку?
Ось в цьому і полягає наше завдання, як викладачів курсів – дати змогу студентам відчути дружню атмосферу та індивідуальний підхід до кожного з них, в незалежності від ступеня їх “підкованості” в сфері ІТ.
– Твої найбільш яскраві спогади із власного студентського життя?
Я можу доврго описувати цікавенні події студентства. Але нашим читачам це нічого не скаже, адже на те вони і яскраві спогади, щоб бути індивідуальними. Взагалі, студентська пора – то одна з найкращих і найбільш безбашенних часів життя. Тож згадки про ці роки ще довго будуть викликати в мене посмішку.
– Впевнені, що ти маєш цікаві історії із викладацької практики. Розкажи.
Звісно. Особливо як у самий непідходящий час на контрольному mashup-і вимикається світло. Це знімає градус напруги зі студентів, однак симетрично спантеличує викладачів.
– Студенти Навчального центру PortaOne чимось відрізняються від студентів ВУЗів? Як саме?
Серед студентів центру є як молоді, так і вже більш зрілі люди. У більшості випадків – так, різниця є: молоді – студенти ВНЗ-ів – більш емоційні та розкуті, яскраві та імпульсивні.
Представники старшого покоління частіше розуміють сенс свого знаходження на курсах та готові вчитись: частіше задають питання, як щось незрозуміле, та намагаються отримати більш розширену відповідь. Однак, звісно, бувають і виключення з правил, де студент 2-го курсу “Політех”-у може екстерном пройти курс, а 35-річний адмін “завалити” перший же профільний mashup..
– А що корисного ти дізнаешся від студентів?
Від молодих – студентів ВНЗ-ів – легкості та безтурботності: їх енергія повертає мене в часи власного студентського життя в стінах ЧНТУ. Від їх старших колег – досвіду, якого вони набули та яким залюбки діляться, згадуючи власні життєві ситуації.
– Твоя особиста думка: побудувати кар’єру в IT без профільної освіти – можливо? Що для цього потрібно?
А чом би й ні? Немає бути перепон при сильному бажанню та можливості вкладати в це час. Особливо, як є можливість навчатися на курсах на кшталт Linux & Network Administration від “PortaOne”, де до кожного зі студентів досвідчені викладачі завжди знайдуть персональний підхід та допоможуть. Ще жодного разу не був свідком того, як хтось зі студентів не отримав би зрозумілу відповідь на своє питання.
Єдине, на що я би звернув особливу увагу (ну і це не є несподіванкою, якщо чесно ) – це на знання англійської. Так вже сталося, що вона є базовою в просторі ІТ-знань, тому є обов’язковою до вивчення. І ще один важливий аспект успішного результату – практика для розуміння тих нових знань, що отримав сьогодні.
